гончак

[ɦont͡ʃɑk] Іменник

Буква:Г

Значення

  1. Порода мисливських собак з гострим нюхом, виведена для переслідування звіра по старому сліду (гону); представник цієї породи.

  2. Мисливець, який спеціалізується на полюванні з гончаками або володіє такою собакою.

  3. Рідкісне прізвище українського походження.

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. гончак, р. гончака, д. гончакові, з. гончака, о. гончаком, м. гончакові, к. гончаку

Більше записів