1. (У фізіології тварин) Здатний підтримувати сталий осмотичний тиск рідин свого організму незалежно від змін солоності навколишнього середовища; властивий гомойосмотичним організмам (на противагу пойкілосмотичним).
2. (У біохімії, клітинній біології) Стосовний до механізмів або стану сталості осмотичного тиску всередині клітини чи організму.