1. (муз.) Структурно-стильова категорія, що характеризує багатоголосну музику, в якій один голос (зазвичай верхній) має першорядне мелодичне значення, а решта голосів утворюють гармонічний супровід, підпорядкований цій головній мелодії.
2. (муз.) Властивий такій музичній фактурі, що поєднує гомофонію (одноголосся з супроводом) та гармонію; заснований на гармонічному розвитку при домінуванні одного мелодичного голосу.