гомофонно-гармонічний
[ɦomofonno-ɦɑrmonit͡ʃnɪj] Прикметник
Буква:Г
Значення
-
(муз.) Структурно-стильова категорія, що характеризує багатоголосну музику, в якій один голос (зазвичай верхній) має першорядне мелодичне значення, а решта голосів утворюють гармонічний супровід, підпорядкований цій головній мелодії.
-
(муз.) Властивий такій музичній фактурі, що поєднує гомофонію (одноголосся з супроводом) та гармонію; заснований на гармонічному розвитку при домінуванні одного мелодичного голосу.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. гомофонно-гармонічний, р. гомофонно-гармонічного, д. гомофонно-гармонічному, з. гомофонно-гармонічного, о. гомофонно-гармонічним, м. гомофонно-гармонічнім