голюк

1. (діал.) Голий, безлистий стовбур дерева, суховерх; дерево, що втратило листя або гілки через пошкодження, вітер, хворобу тощо.

2. (перен., розм.) Про оголену, без рослинності ділянку землі, скелю або інший оголений об’єкт.

3. (перен., розм.) Про дуже худу, виснажену людину.

Приклади вживання

Відсутні

Частина мови: іменник (однина) |