Словник Української Мови
Буква
1. Ласкаве зменшувальне звертання до чоловіка або жінки, що виражає ніжність, співчуття, приязнь або інтимність; голубе, голубчику.
2. (у фольклорі, поетичній мові) Ласкаве звертання до коханої людини, часто як епітет-порівняння з голубом — символом відданості та лагідності.
Приклад 1:
— Ой паніматко-голубонько! Коли ти отак-от широко ступатимеш, то диви, щоб черево собі до шиї по половині не перепорола!
— Тютюнник Григорій, “Вир”
Приклад 2:
Пiдходила Варвара й питала: — Вiд кого ж ти, голубонько? Невже вiд Iвана?
— Невідомий автор, “187 Sini Ietiudi Mikola Khvil Ovii”
Приклад 3:
— Ну, сiдай-но, моя голубонько! — сказав Шарко, цiлуючи волосся жiнчиної голови, i посадив її на лiжко.
— Невідомий автор, “187 Sini Ietiudi Mikola Khvil Ovii”