головуватий БукваГ 1. (Про людину) Такий, що має велику голову; головатий. 2. (Перен., розм.) Упертий, зарозумілий, самовпевнений. Приклади вживання Відсутні Частина мови: прикметник () | ←пірохімічнийспарганоз→
