головотес

1. (історичне) Майстер, який займався тесанням (обробкою сокирами та іншими ручними знаряддями) колод для будівництва, зокрема для зведення головних, найважливіших конструкцій дерев’яних споруд (звідси частка “голово-“).

2. (переносне, рідковживане) Про людину, яка бере на себе вирішення найважливіших, найвідповідальніших справ або керівництво ними; лідер, зачинатель.

Приклади вживання

Відсутні

Частина мови: іменник (однина) |