головниця

1. (історичне) Жінка, яка очолювала, керувала чим-небудь; начальниця, старша над групою жінок або в жіночому колективі.

2. (застаріле) Головна, провідна нитка у тканині, основна нитка в основі тканини.

3. (діалектне) Головна балка, кроква у будівлі; перекладина, що несе на собі покрівлю.

4. (діалектне) Головна, найбільша річка в системі інших річок; головний річий потік.

Приклади вживання

Відсутні

Частина мови: іменник (однина) |