головко

1. Зменшувально-пестлива форма від слова “голова” (у значенні частина тіла людини чи тварини).

2. Розм. про людину, яка відрізняється розумом, кмітливістю; голова (у переносному значенні).

3. Техн. Частина деяких механізмів, інструментів або пристроїв, що має округлу форму або є кінцевим, робочим елементом (наприклад, головка блока циліндрів, головка свердла, записувальна головка).

4. Бот. Суцвіття округлої або овальної форми у деяких рослин (наприклад, у конюшини).

5. Кулін. Страва з м’яса, риби або птиці, приготована разом з головою, або сама голова тварини, риби як їжа.

Приклади вживання

Приклад 1:
— Ото, бідна головко, та й втратю царство небесне! Нагаройси цілий тиждень, та ще у церкові гаптах стій!
— Зеров Микола, “Камена”

Частина мови: іменник (однина) |