голосити

Приклад 1:
“), — на той час вона ладна була вже не те що говорити — голосити, нескiнченним двадцятичотиригодинним монологом (так неперетравлена їжа пре з отруєного органiзму в оба кiнцi), трясти його за плечi, щоб докричатися, та що ж це таке, чувак, — а чувак, мiж iншим, сiм’ю будувати приїхав, сурйозно, без дурникiв, привалив у чiм стояв, оце кохання! — i все випоминав їй, що, поки вiн тут з нею, у нього вдома на будiвництвi майстернi цеглу розкрадають, “Ти що, — бралась руками в боки: вiдьма, зечка‑блатнячка, зроду не пiдозрювала себе такою, — хочеш, щоб я тобi неустойку заплатила?”
— Забужко Оксана, “Польові дослідження з українського сексу”

Приклад 2:
А той собі Ще меншого туза Межи плечі; той меншого, А менший малого, А той дрібних, а дрібнота Уже за порогом Як кинеться по улицях, Та й давай місити Недобитків православних, А ті голосити; Та верещать; та як ревнуть: «Гуля наш батюшка, гуля!
— Невідомий автор, “117 Shevchenkohaidamaky Vyd 2011”

Приклад 3:
— Сказавши сеє, пiшла голосити над дочкою. От як зовсiм управились, попи почали правити, що треба, покропили домовину святою водою, бояри положили Марусю у труну, а дружечки поправили на нiй коси та цвiточки i на голову положили ще вiночок (бо ще не була вiнчана), що самi зв’язали то з жовтих гвоздикiв, та з ромену, та з рiзних цвiткiв.
— Самчук Улас, “Марія”