голосниця

1. У народній творчості: жіночий персонаж, що символізує голос, плач, жалобу; уособлення голосіння, часто згадуване в причитаннях та обрядових піснях.

2. Застаріла назва для жінки, яка професійно голосить (плаче) на похоронах, оплакує померлих; плакальниця.

3. У переносному значенні: жінка або дівчина, яка часто плаче, схильна до голосіння, нарікань.

Приклади вживання

Відсутні

Частина мови: іменник (однина) |