Древослів

Словник Української Мови

голосник

[ɦolosnɪk] Іменник

Буква:Г

Значення

  1. Голосний звук мови, який утворюється за участю голосу та вільного проходження повітря через ротову порожнину.

  2. (у множині, голосники) Рідкісна назва для голосних звуків як класу мовних одиниць.

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. голосник, р. голосника, д. голосникові, з. голосник, о. голосником, м. голосникові, к. голоснику

Більше записів