голосність

1. Абстрактна іменникова властивість, що позначає наявність голосу, звучання; озвученість.

2. У фонетиці: характеристика звуків мови, зокрема приголосних, що утворюються з участю голосу (джерелом якого є коливання голосових зв’язок); протилежне — глухість.

3. У музиці та співі: темброва характеристика голосу, його сила, повнота та краса звучання.

4. Переносно: відкрите, сміливе висловлювання своєї думки, позиції; громадська активність.

Приклади вживання

Відсутні

Частина мови: іменник (однина) |