1. Який не має волосся на голові, лисий, плешивий.
2. Який не має рослинності, оголений (про місцевість).
3. Перен. Позбавлений чогось необхідного, бідний, убогий.
голомозий
Буква
Приклади вживання
Приклад 1:
— і цідив, цідив у ню, аж поки з нірки не виліз і сам голомозий господар… Посоловілий, з побілілими, звареними очима, він страдницьки свиснув і впав. Куріпочка відскочив убік, мало не скинув із себе Петра й, оглянувшись на ховрашка, гидливо відвернувся до Дністра, туди, де при березі, при солодкій воді тихо й щасливо доцвітали пізні зозулині черевички… Петро сказав ховрашкові: — Ото щоб знав!
— Куліш Микола, “Мина Мазайло”
Приклад 2:
— так було пiдписано шкiц, який вона пiдгледiла в його робочому альбомi, необачно залишеному на виднотi: на самому вершечку, на гранчастому шпилi гори балансував на однiй нозi голомозий чоловiчок з небезпечно вигостреним, як у автора, обличчям (всi мальованi ним обличчя були умовнi, i всi невловно‑мiнливо подiбнi мiж собою, мовби розбiгались, як кола по водi, вiд потопленого оригi‑налу — так нiколи й не написаного автопортрета), — чоловiчок обiруч держав драбину, наставлену в небо, i питався в Бога, куди ж далi, але небо над ним було порожнє. “Я завжди хотiв одного — реалiзуватися”.
— Забужко Оксана, “Польові дослідження з українського сексу”
Частина мови: прикметник () |