Словник Української Мови
Буква
1. Відчувати сильний голод, не мати достатньої кількості їжі для підтримання життя або нормального існування; терпіти голод.
2. Умисне обмежувати себе у їжі або повністю відмовлятися від неї протягом певного часу з метою політичного протесту, вимоги або з інших причин (наприклад, лікувальне голодування).
3. Перен. Відчувати гостру нестачу, брак чогось важливого, життєво необхідного (наприклад, інформації, емоцій, вражень).
Приклад 1:
Тим паче, що нарід починає вже потроху голодувати. Але якого ж ідіота треба, щоб лізти саме туди, де на воротах написи і наліплені папірці про перебування тут німців, а перед ворітьми і вздовж усього провулку стоять військові машини.
— Невідомий автор, “059 Liubchenko Agatangel”
Приклад 2:
Так в отрядi не приходилось голодувати. — Це слiпа прислала, — казав хлопчик, оддаючи клуночка.
— Невідомий автор, “187 Sini Ietiudi Mikola Khvil Ovii”