голівонька

1. Зменшувально-пестливе від слова “голова” (верхня частина тіла людини або передня частина тіла тварини, що містить головний мозок, органи зору, слуху, нюху та рот).

2. Переносно: розум, інтелект, здібності до мислення.

3. Переносно: людина як носій певних якостей, знань або відповідальності; також керівник, старший (уживається часто з відтінком іронії або зневаги).

4. У техніці, ремеслах тощо: передня або верхня частина чогось, що нагадує голову за формою або положенням (наприклад, голівка цвяха, голівка свердла).

Приклади вживання

Приклад 1:
про­па­ла ж я те­пер… по­ги­не моя бідна голівонька… Те­пер же мені все од­но, що з мос­ту та в во­ду… Стрівають лю­ди, жал­ку­ють, роз­пи­ту­ють… – Та як же?.. як же?..- роз­ка­зує кож­но­му з пла­чем Мот­ря: – лю­бий та ми­лий був, а то ж зра­зу… на тобі та цить!
— Білик Іван та Мирний Панас, “Хіба ревуть воли, як ясла повні?”

Частина мови: іменник (однина) |