годинникарство

1. Ремесло або професія, пов’язана з виготовленням, ремонтом та обслуговуванням механічних та електронних годинників (наручних, настільних, настінних, баштових тощо).

2. Технічна галузь знань і виробництва, що охоплює конструювання, виробництво і технологію годинникових механізмів.

3. Уживається також у значенні колекціонування старовинних або цінних годинників як вид хобі.

Приклади вживання

Відсутні

Частина мови: іменник (однина) |