годинникар

Приклад 1:
Та верби похилилися додолу, нервові ружі зблідли на виду, бо вже погналося перекотиполе за літом – по гарячому сліду… Спини мене Спини мене отямся і отям така любов буває раз в ніколи вона ж промчить над зламаним життям за нею ж будуть бігти видноколи вона ж порве нам спокій до струни вона ж слова поспалює вустами спини мене спини і схамени ще поки можу думати востаннє ще поки можу але вже не можу настала черга й на мою зорю чи біля тебе душу відморожу чи біля тебе полум’ям згорю СТАРИЙ ГОДИННИКАР Ще пароплавчики чаділи,наче праски, ще ми шукали крем’яхи в піску, – на пограниччі дійсності і казки стояв той дім за хмарами бузку. Там жив дідок, що схожий був на графа, в краватці чорній, не як всі діди.
— Костенко Ліна, “Над берегами вічної ріки”