Тлумачення із “Словника української мови”* ГО-Г О , виг. 1. Уживається як емоційне виявлення задоволення чим-небудь . – Ще кривий !.. ще сліпий !.. – піддавав жару Іван . – Го-го ! Як танцювати , то танцювати ( Коцюб ., II, 1955, 349); – А ти звідки знаєш , хто вона така ?.. – Го-го , я, брат , усіх примітних дівчат знаю ( Загреб ., Спека , 1961, 72). 2. Те саме , що гов . – Го-го-го-го-го! – Загукав він товсто на всю горлянку , аж луна в лісі розляглася ( Мирний , IV, 1955, 317); [ Голос :] Гов , Лукашу , гов ! го-го-го-го! А де ти ? (Л. Укр., III, 1952, 205). 3. Звуки , якими передається голосний , нестримний сміх . Чувся гомін . Хтось реготавсь: – Го-го ! Так їм і треба , щоб не підіймали голів вище нашої підошви … го-го !.. ( Головко , І, 1957, 53).
го-го
Буква
Приклади вживання
Приклад 1:
го-го–го-го!
— Українка Леся, “Лісова пісня”
Приклад 2:
го-го–го-го! А де ти? Ось я йду! Г о л о с А йди хутчiй! Оце ще нетерплячка! (Вiдгукується). Та йду вже, йду! (Подається йти). А вернешся? Не знаю. (Iде в прибережнi хащi). З гущавини лiсу вилiтає – гарний хлопець у червонiй одежi, з червонястим, буйно розвiяним, як вiтер, волоссям, з чорними бровами, з блискучими очима. Вiн хоче обняти Мавку, вона ухиляється. Не руш мене! П е р е л е с н и к А то чому? Iди поглянь, чи в полi рунь зазеленiла. П е р е л е с н и к Менi навiщо тая рунь? А там же твоя Польова, що в житi. Вона для тебе досi вже вiнок зелено-ярий почала сплiтати. П е р е л е с н и к Я вже її забув. Забудь мене. П е р е л е с н и к Ну, не глузуй!
— Українка Леся, “Лісова пісня”
Приклад 3:
А на третiй день умкнули од їх, ще й з кiньми… Го-го-го! Аж степ застогнав, як у копита вдарили!..
— Невідомий автор, “186 Sieried Tiemnoyi Nochi Boris Dmitrovich Grinchienko”