го-го

Значення

1. Тлумачення із “Словника української мови”* ГО-Г О , виг. 1. Уживається як емоційне виявлення задоволення чим-небудь . – Ще кривий !.. ще сліпий !.. – піддавав жару Іван . – Го-го ! Як танцювати , то танцювати ( Коцюб ., II, 1955, 349); – А ти звідки знаєш , хто вона така ?.. – Го-го , я, брат , усіх примітних дівчат знаю ( Загреб ., Спека , 1961, 72). 2. Те саме , що гов . – Го-го-го-го-го! – Загукав він товсто на всю горлянку , аж луна в лісі розляглася ( Мирний , IV, 1955, 317); [ Голос :] Гов , Лукашу , гов ! го-го-го-го! А де ти ? (Л. Укр., III, 1952, 205). 3. Звуки , якими передається голосний , нестримний сміх . Чувся гомін . Хтось реготавсь: – Го-го ! Так їм і треба , щоб не підіймали голів вище нашої підошви … го-го !.. ( Головко , І, 1957, 53).

Правопис та відмінювання