1. (в релігії та філософії) таємне, інтуїтивне пізнання божественних таємниць і духовних істин, що веде до порятунку; вища форма пізнання, що суперечить раціональному знанню.
2. (істор.) загальна назва низки релігійно-філософських течій (гностицизм) перших століть нашої ери, що поєднували християнські догмати з елементами давньосхідних міфологій та античної філософії, які проголошували можливість осягнення Бога через особистий духовний досвід (гнозис).
3. (мед., психол.) загальний термін для позначення процесів пізнання, сприйняття та інтелекту.