Словник Української Мови
Буква
1. Релігійно-філософський напрям пізньої античності та раннього християнства, що поєднував елементи християнства, грецької філософії та східних вірувань, і проголошував спасіння через таємне знання (гнозис) про божественну сутність світу та людини.
2. У ширшому значенні — будь-яке релігійне або філософське вчення, яке вважає порятунок або духовне звільнення можливим лише через особливе, езотеричне знання, доступне обмеженому колу посвячених.
Приклад 1:
Посилився взаємовплив єврейської релігії та елліністичних релігійно-філософських систем, виникли синкретичні віровчення (теологія Філона Александрій- ського, гностицизм), які мали вплив на християнство. Релігійна самоізоляція євреїв послабла, в іудаїзм наверталися також не-євреї (прозелітизм).
— Невідомий автор, “003 %91%92%8E%90 %9F %91%92%80%90%8E%84%80%82%8D%9C%8E%83%8E %91%95%8E%84%93 %8E.%8F. %8A%E0%A8%A6%A0%Ad %A2%E1%Ec%Aa%A8%A9 %8A%A8 %A2 %8B%A8%A1 %A4%Ec, 2002. 592 %E1. Isbn 966 06 0245 6”