Словник Української Мови
Буква
1. Медичний термін для позначення гнійника, абсцесу — обмеженого нагнійного запалення тканин з утворенням порожнини, заповненої гноєм.
2. Рідковживана назва гриба з роду печериць (шампіньйонів), що часто росте на добре удобрених, перегнійних ґрунтах.
3. У технічній та побутовій лексиці — застаріла або діалектна назва гноївки, резервуара для збору гною, рідше — сміттєзбірника.
Приклад 1:
Зокрема, богами стали , бики Апіс, Мневіс і Бухіс, крокодил, гіпопотам, павіан, антилопа, газель, вовк, собака, кішка, баран, корова, свиня, коза, ібіс, гуска, гадюка, жаба, окремі види риб, скорпіон, багатоніжка, жук-гнойовик Скарабей, бджола та ін. Священних тварин тримали при храмах, по-царськи вшановували їх.
— Невідомий автор, “003 %91%92%8E%90 %9F %91%92%80%90%8E%84%80%82%8D%9C%8E%83%8E %91%95%8E%84%93 %8E.%8F. %8A%E0%A8%A6%A0%Ad %A2%E1%Ec%Aa%A8%A9 %8A%A8 %A2 %8B%A8%A1 %A4%Ec, 2002. 592 %E1. Isbn 966 06 0245 6”