1. Філософська позиція або напрям, що визнає пізнання (гносеологію) вихідною, первинною проблемою філософії та розглядає всі інші філософські питання (метафізичні, онтологічні, етичні тощо) виключно через призму теорії пізнання.
2. Методологічний принцип, згідно з яким критерієм для оцінки будь-якого філософського вчення є його гносеологічні засади, а основною метою дослідження — аналіз знання, його можливостей, меж та походження.