Словник Української Мови
Буква
1. Жорстоко переслідувати, утискати, пригнічувати когось, позбавляючи волі, прав або можливості вільно діяти; піддавати гнобленню.
2. Систематично ображати, принижувати, знущатися з когось, завдаючи моральних страждань.
3. Завдавати шкоди, руйнувати щось, жорстоко винищувати (первісно про рослини, посіви).
Приклад 1:
Заклики пророків до єврейської знаті обмежити свої апетити, не гнобити простий люд, хоч як це дивно, не залишилися голосом волаючого в пустині, бо в тодішній складній міжнародній обстановці, коли сумнівним здавалося саме виживання євреїв як етносу, потреба в соціальних реформах була очевидною. У 621 р. до н. е., через сотню років після загибелі Ізраїльського царства, іудейський цар Іосій обнародував «Второзакония» — останню книгу «П’ятикнижжя Мой- сея», яку нібито виявили під час ремонтних робіт у столичному храмі Яхве, але насправді склали за наказом царя (чи з його відома) столичні жерці.
— Невідомий автор, “003 %91%92%8E%90 %9F %91%92%80%90%8E%84%80%82%8D%9C%8E%83%8E %91%95%8E%84%93 %8E.%8F. %8A%E0%A8%A6%A0%Ad %A2%E1%Ec%Aa%A8%A9 %8A%A8 %A2 %8B%A8%A1 %A4%Ec, 2002. 592 %E1. Isbn 966 06 0245 6”