1. Який висловлює глузування, насмішку; іронічний, з єдкістю.
2. Який містить у собі глузування; насмішкуватий, уїдливий.
глузливий
Буква
Приклади вживання
Приклад 1:
Вгорі щось літає, вібрує крилами, по чагарникові йде шепіт (либонь, глузливий! ), дзвенить і булькотить струмочок — весна сховала все од людського зору, закрила темним запиналом, — то є тайна, велика тайна.
— Невідомий автор, “013 Bagryanyy Ivan Sad Getsymanskyy”
Частина мови: прикметник () |