глухуватий
[ɦluxuʋɑtɪj] Прикметник
Буква:Г
Значення
-
Який має дещо знижений слух, чує не зовсім добре.
-
Який видає приглушений, невиразний звук; глухуватий.
-
Який не має вихідного отвору, тупий (про вулицю, прохід тощо).
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. глухуватий, р. глухуватого, д. глухуватому, з. глухуватого, о. глухуватим, м. глухуватім