1. Медичний термін, що означає часткову втрату слуху, незначне зниження здатності сприймати звуки, проміжний стан між нормальним слухом і глухотою.
2. У лінгвістиці — фонетична якість звука, особливо приголосного, що характеризується відсутністю голосу, коли голосові зв’язки не вібрують; дзвінкість.