1. Жіноча форма від прикметника “глухий”, що означає позбавлену слуху жінку або дівчину.
2. Рідкова назва села в Україні, зокрема села Глуха в Івано-Франківській області.
3. Назва річки в Україні, лівої притоки Тетерева (басейн Дніпра).
глуха
Буква
Приклади вживання
Приклад 1:
— Меш, — каже, — кукати, як глуха зазуля, заки ті у гріб не зажену. Та й лєгли отак спати, він з краю, а вона від стіни.
— Зеров Микола, “Камена”
Приклад 2:
Якщо всередині — ніч, на серці — щем, у слухавках — «The Wall», довкола — мур, надворі — смоґ і …ядскоє самодєржавіє; якщо Твої стежки ведуть у тупики, за кожним поворотом — темний кут, а замість мами — глуха стіна, не впадай у відчай. Не панікуй, не зводь порахунків із життям і не втікай у світ ілюзій.
— Невідомий автор, “036 Izdrik Iurii Fleshka 2Gb”
Приклад 3:
Правда, ще за вiкном, вузьким, як вiдчиненi дверцята шафи, темним о цiй порi (“блайндерсiв” ти не опускаєш, бо навпроти все’дно глуха стiна), за протимоскiтною сiткою, либонь, застрягнувши в нiй, настирливо сюрчить, як далекий телефонний дзвiнок, невидимий коник, — от так само настирливо сюрчить i та думка, може, то взагалi вона й сюрчить, — а чому б не тепер?… Не вже?… Чого чекати?… Логiчно зваживши — нiчого. Геть‑таки зовсiм.
— Забужко Оксана, “Польові дослідження з українського сексу”
Частина мови: іменник (однина) |