гладінь

1. Рівна, гладка поверхня чого-небудь (наприклад, води, льоду, полотна).

2. У ткацтві: вид гладкого, безмалюнкового переплетення ниток у тканині, при якому кожна нитка основи переплітається з кожною ниткою качка.

3. У переносному значенні: одноманітність, відсутність подій, змін; застій.

Приклади вживання

Приклад 1:
РОЗДІЛ ШОСТИЙ Блищить, як дзеркало, водяна гладінь, проміння відбивається від води, сліпить очі. То — Гниле море.
— Франко Іван, “Мойсей”

Частина мови: іменник (однина) |