1. (в нейрофізіології) Про такий стан мозкової активності, коли на електроенцефалограмі спостерігаються надзвичайно регулярні та високоамплітудні коливання, що свідчать про патологічну синхронізацію роботи великих груп нейронів; характерний для деяких форм епілепсії.
2. (в техніці, комп’ютерних науках) Про процес або систему, що демонструють надмірно точну або жорстку синхронізацію окремих компонентів, часто зі зменшенням гнучкості та надлишковими витратами ресурсів на підтримку цього стану.