1. (в нейрофізіології) Патологічно підвищена синхронність біоелектричної активності великих популяцій нейронів головного мозку, що реєструється на електроенцефалограмі (ЕЕГ) у вигляді високоамплітудних розрядів (наприклад, піків, гострих хвиль) і є характерною ознакою епілептичної активності або схильності до судом.
2. (в соціології, менеджменті) Надмірний ступінь узгодженості, синхронізації дій або думок у групі людей, що часто призводить до зниження критичного мислення, групового мислення (groupthink) та придушення індивідуальних, творчих ідей заради конформізму.
3. (в техніці, комп’ютерних науках) Надмірно жорстка або надлишкова синхронізація процесів, потоків виконання або передачі даних у системі, що може викликати неефективне використання ресурсів, зниження продуктивності або навіть зависання системи через постійне очікування взаємодії між компонентами.