гіперреалізм

1. Напрям у мистецтві (переважно живопису та скульптурі) другої половини XX століття, що прагне до фотографічно точної, деталізованої передачі дійсності, часто з використанням технічних засобів (проекції, масштабування), що перевершує звичайне сприйняття реальності.

2. Художній прийом або стиль, заснований на надмірно ретельному, «понадреальному» відтворенні натури, що створює ефект підвищеної, іноді відчуженої, предметності.

Приклади вживання

Приклад 1:
Побічне й калічне дитя сюр- та соцреалізмів, гіперреалізм не запропонував практично нічого, окрім гігантських акрилових копій фотопортретів, які, на відміну від сучасних стерилізованих фотошопом гламурних фізій, не приховували, а навпаки, виділяли природні вади оригіналів. Прищики, прожилки, бородавки, висипка, віспа, виразки, діятез, закупорені пори — всі ці соромітні, за нинішніми уявленнями, вади ентузіастично й скурпульозно підкреслювалися адептами нового напрямку, підносилися до рангу «вєщдоків реальності» чи проявів «правдивої правди».
— Невідомий автор, “036 Izdrik Iurii Fleshka 2Gb”

Приклад 2:
Гіперреалізм проіснував недовго через очевидну тупиковість і неплідність, залишивши в історії мистецтва декілька абзаців дрібним шрифтом і одну-дві малоформатні ілюстрації, з яких важко зрозуміти концептуальний, багатометровий пафос живописної дерматології. Звісно, Прищ-як-Check-Point приватної історії — ідея дотепна, але малопродуктивна.
— Невідомий автор, “036 Izdrik Iurii Fleshka 2Gb”

Приклад 3:
Однак гіперреалізм нинішній відрізняється від класичного лише новими матеріалами та додатковим просторово-маркетинговим виміром: Його-Ясновельможність-Прищ тепер доступний у 3D-варіанті (купивши ампулу діоксину, 3D-прищі отримуєте в подарунок, бггг). Усе це чудесно і славно.
— Невідомий автор, “036 Izdrik Iurii Fleshka 2Gb”

Частина мови: іменник (однина) |