Значення
-
(у фізіології, нейробіології) Стан клітинної мембрани, при якому її потенціал стає більш негативним порівняно зі звичайним станом спокою, що ускладнює або блокує генерацію збуджувального потенціалу дії.
-
(у фізиці, хімії) Властивість середовища або системи мати надзвичайно високий ступінь поляризації, тобто різкої протилежності електричних, магнітних або інших характеристик у різних напрямках або частинах.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. гіперполяризованість, р. гіперполяризованості, д. гіперполяризованості, з. гіперполяризованість, о. гіперполяризованістю, м. гіперполяризованості, к. гіперполяризованосте