гіперполяризованість

1. (у фізіології, нейробіології) Стан клітинної мембрани, при якому її потенціал стає більш негативним порівняно зі звичайним станом спокою, що ускладнює або блокує генерацію збуджувального потенціалу дії.

2. (у фізиці, хімії) Властивість середовища або системи мати надзвичайно високий ступінь поляризації, тобто різкої протилежності електричних, магнітних або інших характеристик у різних напрямках або частинах.

Приклади вживання

Відсутні

Частина мови: іменник (однина) |