1. Одна з тонких, гнучких гілок дерева або куща, що відходять від стовбура чи головних гілок; лозинка, пагін.
2. (у спец. термінології) Невелика бічна гілка у рослин, що несе листя, квіти або плоди; пагін, паросток.
гілляка
Буква
Приклади вживання
Приклад 1:
Вже деяке прикрив жовтий лист, зламана вітром гілляка, за кушем бузини з наполовину почорнілими гронами знов «несподівано» наштовхується на пер екинуту чашу монастирського водолія, поїденого іржею, ось груша – і розпливлась на язиці, залишивши по собі кілька зерняток на долоні.. Але все найкраще — попереду.. Він тихо підступає до високої молодої абрикоси і за кілька кроків перед нею зупиняється: на місці, всі, як одна.. Підходить до стов бура, обіпершись, ледь здвигає плечем — і очі відразу на землю. Тихо, не озиваються.
— Зеров Микола, “Камена”
Частина мови: іменник (однина) |