Словник Української Мови
Буква
1. Внутрішня моральна цінність людини, її особиста честь, почуття власної цінності та поваги до себе, що ґрунтується на усвідомленні своїх прав, обов’язків і моральних якостей.
2. Відповідність певним вимогам, правилам; належна якість, рівень чого-небудь (наприклад, гідність виконання, гідність рівня).
3. (заст. або спец.) Звання, титул, сан, ранг або пов’язані з ними права та привілеї (наприклад, посол за своєю гідністю, гідність міського голови).
Приклад 1:
Нотатки з роману Домонтовича «Доктор Серафікус» — підкреслено його термін «приміткове існування», що увійшов відтоді у мій лексикон; з книжки Артура Кестлера «Морок опівдні» — про опозицію, вибір людиною шляху, про гідність у тоталітарному суспільстві; з книги Р. Тагора «Націоналізм» (між сторінками вкладено вирізку з чехословацького журналу «Дружно вперед» — стаття М. Новака «Про особливість чеської національної свідомости»). Виписки зі студії А. Матьєза «Французька революція», т.
— Коцюбинська Михайлина, “Книга споминів”