1. (історичне) Прилад для демонстрації електричного розряду в розріджених газах, названий на честь німецького винахідника Генріха Гейслера (1814–1879); скляна трубка з впаяними електродами, заповнена газом (наприклад, неоном, аргоном), яка світиться під дією високої напруги.
2. (у множині) Рідкісний вжиток для позначення виробів, приладів або явищ, пов’язаних з ім’ям Генріха Гейслера (наприклад, “гейслерівські трубки”).