1. (історичне) Довгий, прямий, двосічний меч, поширений у Європі в пізньому Середньовіччі та епоху Відродження, характерний для німецьких та швейцарських ландскнехтів.
2. (історичне) Тип важкої кавалерійської шаблі з розвиненою гардою, що використовувався в Центральній та Східній Європі (зокрема, у Речі Посполитій) у XVI–XVIII століттях.