Словник Української Мови
Буква
1. Жінка, яка виявила героїзм, мужність і самопожертву, здійснила подвиг, зазвичай у боротьбі за високі ідеали, на війні або в екстремальних обставинах.
2. Головна жіноча діячка художнього твору (літературного, драматичного, кінематографічного тощо), що є центральним персонажем, навколо якого розгортається основна дія.
3. Жінка або дівчина, яка викликає захоплення, є ідеалом, об’єктом поклоніння для когось у реальному житті.
Приклад 1:
А суть, як на мене, висловлена в коротких фразах, що їх прорікають мама («Відай, тобі таки нема віходу…»), батько («То видко очима, що тобі нема віходу»), сама героїня («ой, умру, умру, вже виджу, що мені нема віходу»), сельчани («Та, відай, нема ваші дівці віходу»). Як багато майже дослівних повторів на такий невеличкий за обсягом твір!
— Зеров Микола, “Камена”
Приклад 2:
…Героїня вечора — Льоля. Але герой вечора — бувший i т. д.
— Невідомий автор, “187 Sini Ietiudi Mikola Khvil Ovii”
Приклад 3:
Уже давно красний Кут вiдкурив порохом гарячого, завзятого бою, вже давно зникла «забронiрована пiдвода» десь далеко за ворiтьми клунi, а героїня «сключитєльного гражданського случаю» i досi була в станi якогось химерного забуття. Лежить Варя, «канєшно», в клунi того ж таки краснокутського крамаря, а їй здається, що вона лежить десь за тисячу верстов, десь бог знає де, мало не на небесах.
— Невідомий автор, “187 Sini Ietiudi Mikola Khvil Ovii”