1. У музичній теорії — звукоряд із семи послідовних звуків, розташованих у порядку висоти, що вважається основною структурною одиницею діатонічних ладів.
2. У давньогрецькій музиці — семиступеневий інтервал, що охоплює квінту з доданим тоном на кожному кінці, який був основою для побудови музичних систем.