Словник Української Мови
Буква
1. Найвища ступінь творчих здібностей, яка проявляється в оригінальному, новаторському осмисленні дійсності та створенні виняткових духовних цінностей або винаходів.
2. Надзвичайна інтелектуальна обдарованість, винятковий розумовий потенціал, що рідко зустрічається.
3. (У розмовному вживанні) Вражаюча досконалість, майстерність у чомусь, що викликає захоплення.
Приклад 1:
Та заразом забалакала в ньому й філологічна жилка, що нерозлучно жила з ним, як і трохи чи не з кожним українцем: — Коли знаєш, що писала оце людина, яка вкраїнську мову вивчила чисто філологічним способом, «а не з практики, то доводиться аж дивуватися на філологічну геніальність тієї людини, — раптом, оживившись, забалакав він. — Але таки видно, що без живої практики перебутися не можна жодному геніальному філологові, хоч би й з яким тонким лінгвістичним нюхом.
— Тютюнник Григорій, “Вир”