Словник Української Мови
Буква
1. Мінерал класу оксидів, Fe₂O₃, що має сталево-сірий, чорний або червонуватий колір, металевий блиск і є однією з головних руд заліза; червоний залізняк.
2. Дорогоцінний камінь, різновид того ж мінералу, що використовується в ювелірних виробах після полірування; часто має сріблясто-сірий або чорний колір з характерним сильним металевим блиском.
Приклад 1:
Гориста частина країни була багатою на промислову деревину, будівельний камінь (базальт, діорит, мармур, алебастр, арагоніт, обсидіан тощо), напівкоштовні камені (карнеол, гематит, лазурит), металеві руди (мідь, платина, олово, срібло). Не менш багатою була тамтешня фауна — буйволи, олені, антилопи, дикі кабани, гірські кози й козли, популяцію яких регулювали леви.
— Невідомий автор, “003 %91%92%8E%90 %9F %91%92%80%90%8E%84%80%82%8D%9C%8E%83%8E %91%95%8E%84%93 %8E.%8F. %8A%E0%A8%A6%A0%Ad %A2%E1%Ec%Aa%A8%A9 %8A%A8 %A2 %8B%A8%A1 %A4%Ec, 2002. 592 %E1. Isbn 966 06 0245 6”