1. Пов’язаний із геліоцентризмом — системою уявлень, в якій Сонце вважається центральним небесним тілом, навколо якого обертаються планети, зокрема Земля.
2. У фізиці та астрономії: такий, що має центр у Сонці або відноситься до Сонця як до центра; розташований або розрахований відносно Сонця як центральної точки (напр., геліоцентрична орбіта, геліоцентричні координати).