гайдуцтво

1. Історичний рух та спосіб життя гайдуків — озброєних повстанців, партизанів, які в XV–XIX століттях боролися на Балканах та в Україні проти османського, а також іншого іноземного гніту, часто діючи в лісах та горах.

2. Сукупність гайдуків як соціально-військового явища; їхнє товариство, братство.

3. Перен. Мужність, воля до боротьби, вільнолюбний дух, пов’язані з образом гайдука.

Приклади вживання

Приклад 1:
Це справді були вони, а в примерклому лісі в засідку на Наливайка міг залягти і Радзивілл, і могилівська кіннота Буй-віди, і гайдуцтво Ходкевича. Радзивілл, Буйвіда і Ходкевич знали, що Наливайко вже впав у Білорусь і що дрімати він їм не дасть.
— Куліш Микола, “Мина Мазайло”

Частина мови: іменник (однина) |