гаус

1. Одиниця вимірювання магнітної індукції в системі СГС, названа на честь німецького фізика Карла Фрідріха Гаусса; 1 гаус = 10⁻⁴ тесла.

2. Прізвище видатного німецького математика, фізика та астронома Карла Фрідріха Гаусса (1777–1855).

Приклади вживання

Приклад 1:
За теоремою Остроградського-Гаус– са потік вектора електричного зміщення через довільну замкнену поверхню S дорівнює ( ) qSdDФ S D == ∫  , де q – алгебраїчна сума електричних заря – дів, що охоплені замкненою п оверхнею. Продиференціюємо цей вираз за часом ( )∫=Φ= S SdDdt d dt d dt dq D  .
— Андієвська Емма, “Роман про людське призначення”

Частина мови: іменник (однина) |