гауптверк

1. (істор., фортиф.) Головна, центральна споруда в системі фортечних укріплень, яка зазвичай має найбільш потужні оборонні споруди та призначена для тривалого опору; цитадель.

2. (перен.) Міцна опора, твердиня, головний осередок чогось (наприклад, ідеології, влади, опору).

Приклади вживання

Відсутні

Частина мови: іменник (однина) |