1. Стан, властивий гарячці; підвищена температура тіла, що супроводжується ознобом, млявістю, жагою.
2. Перен. Надмірна збудженість, поспішність, нервове напруження в діях або в переживаннях; нестійкість, неврівноваженість.
гарячковість
Буква
Приклади вживання
Приклад 1:
), і за надмірну гарячковість, внаслідок якої йому потім, щойно його кидало судомити, завжди. ставало шкода Рафаеля, бо Федір дуже швидко відходив і тому одразу ж клав собі за обітницю, що наступного разу (а цей наступний раз незмінно кінчався, як і попередній) він буде вирозуміліший до Халяви, котрого ніжні батьки змалечку наввипередки (одиначок!)
— Андієвська Емма, “Роман про людське призначення”
Частина мови: іменник (однина) |