1. У фізиці та матеріалознавстві — одна з алотропних модифікацій або структурних фаз деяких металів і сплавів, що має гранецентровану кубічну кристалічну ґратку і виникає за певних температурно-тискових умов (наприклад, у залізі при високих температурах або в сталях з високим вмістом легуючих елементів).
2. У фізиці напівпровідників — область значень напруги зміщення на p-n переході, де діод проявляє властивості, близькі до стабільного пробою, часто використовується в стабілітронах.
3. У хімії та фізиці — одна з фаз багатофазної системи, позначена літерою γ (гамма), зазвичай за умов фазової рівноваги.