фуркало

Тлумачення із “Словника української мови”* Ф У РКАЛО , а, с., розм. 1. Те саме , що дз и га 1. *У порівн. А як почав акробат перекидатись на трапеції : то звисаючи головою вниз , то крутячись фуркалом на качалці , декотрі зашепотіли , що це він не своїм духом , а наклада з тим , що в болоті ( Збірник про Кроп., 1955, 35). 2. перен. Те саме , що дз и га 2. Запишалась перед дзеркалом , що вона вже така дівчина , а не яке-небудь фуркало ( Стельмах , І, 1962, 153). Тлумачення із “Словника української мови”* Ф У РКАТИ , аю, аєш, недок., розм. 1. Пролітати , утворюючи крилами характерні звуки ; пурхати ( про птахів ). Ластівки протягалися чорною блискавкою й фуркали попри вуха ( Март ., Тв., 1954, 113); // Рухаючись , утворювати глухі , уривчасті звуки . Високий ватаг , наче дух полонини , обходить з вогнем стоїще . Обличчя в нього поважне , як у жерця , ноги ступають твердо й широко , а дим з головешки фурка за ним крилатим змієм ( Коцюб ., II, 1955, 320). 2. Швидко обертати що-небудь , крутити чимось, утворюючи ним своєрідне гудіння . Марта стояла , наче вкопана , і мовчала , а пальці рухались у неї , начеб сукали безнастанно вовну або фуркали веретеном ( Коб ., III, 1956, 527); // Швидко обертатися , крутитися , утворюючи своєрідне гудіння ( про веретено , прялку тощо ). 3. Форкати , пирхати . Бігла [ Катерина ], як від пожежі , а баби фуркали услід (Хотк., II, 1966, 113); // Уривчасто , з шумом випускати вихлопні гази , пару і т. ін. ( про машину , мотор і т. ін.).