Значення
-
(хімія) Сіль фульмінової (гремучої) кислоти, що містить іон CNO⁻; вибухова речовина, яка легко детонує від удару або тертя (наприклад, фульмінат ртуті, фульмінат срібла).
-
(переносне, книжне) Щось, що викликає різку, вибухову реакцію, гостру суперечку або скандал; детонатор конфлікту.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. фульмінат, р. фульмінату, д. фульмінатові, з. фульмінат, о. фульмінатом, м. фульмінаті, к. фульмінате