Значення
-
Військове укріплення, самостійна оборонна споруда у фортеці або окремо, що має замкнутий оборонний периметр і призначена для кругової оборони.
-
У фортифікації — довготривала оборонна споруда, основним озброєнням якої є гармати, що захищає важливий напрямок або підступи до фортеці.
-
У переносному значенні — надійний, неприступний пункт, оплот, твердиня (наприклад, “форт демократії”).
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. форт, р. форту, д. фортові, з. форт, о. фортом, м. форті, к. форте
Походження слова (Етимологія)
Слово «форт» походить від французького «fort», що означає «сильний», «укріплений». Воно, своєю чергою, походить від латинського «fortis» («сильний»), яке пов’язане з праіндоєвропейським коренем *bhergh- («високий», «гора»). Спочатку так називали укріплене військове поселення або невелику фортецю. В українській мові слово з’явилося через посередництво німецької або польської мов.